Статьи и Литература
48 подписчиков
Теги сообщества
0 человек онлайн
О сообществе
#умер #этуш #актёр #вилли токарев #круз
Все теги сообщества

Науковець розповів про екзотичних хижаків та дивних створінь у Дніпрі під Києвом

Науковець розповів про екзотичних хижаків та дивних створінь у Дніпрі під Києвом Фото №1

Українським рибалкам все частіше потрапляють на гачки екзотичні риби яскравого забарвлення, а діти ловлять у Дніпрі крабів і медуз. Ба більше, під Києвом у річці знайшли й зовсім невідомі українцям желеподібні створіння, схожі на затонулі кавуни.


Нещодавно в озері Мартишів на Осокорках науковці менше ніж за дві години зловили 25 сонячних окунів - екзотичних прибульців із Північної Америки. А у річці Прип’ять з’явилися сомики-кішки, яких раніше можна було побачити хіба що в акваріумах.

 

Чому чужинці заполоняють українські водойми та які загрози вони несуть? Яке дивне створіння науковці знайшли у Дніпрі? Що робити з водяним горіхом, який вбиває Київське водосховище? Про це та багато іншого «Вечірньому Києву» розповів директор Інституту гідробіології, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор Сергій Афанасьєв.


Сергій Афанасьєв: «Будь-який чужорідний вид риб є злом»


«Сонячний окунь об’їдає нашого»


- Сергію Олександровичу, у соцмережах серед рибалок точаться суперечки щодо сонячного окуня. Одні кажуть, що він несе загрозу аборигенним рибам, зокрема нашому звичайному окуню, який може зникнути, як золотий карась, якого витіснив сріблястий. Інші наполягають на тому, що цей чужинець нешкідливий, навпаки їм залюбки ласує щука. Чи такий страшний чорт, як його малюють?


- Звичайний окунь і сонячний, на відміну від сріблястого та золотого карася, не є близькими родичами. Тому цьому чужинцю не вдасться асимілювати під себе нашого аборигена. Але є небезпека харчової конкуренції. Сонячний окунь об’їдає нашого, особливо молодь. Раніше ми вважали, що цей чужинець буде активно жерти ікру аборигенних видів риб. Втім, виявилося, що це не основна його їжа. Сонячному окуню більше до вподоби мотиль, тобто личинки комарів. Сьогодні явних загроз від цього чужинця ми прорахувати не можемо, але це не означає, що їх немає. Він їстівний, красивий і грає свою роль в екосистемі, яку сьогодні ми до кінця не розуміємо. Але ця роль не може бути позитивною, оскільки сонячний окунь не є частиною нашої природи.


Взагалі, будь-який чужорідний вид риб є злом. Утім, чужинці з’являються там, де погано екосистемі. Якщо всі екологічні ніші зайняті, то прибульцям нема куди влізти. Навіть якщо вони з’являються, то все одно будуть витиснуті. Але каскад Дніпровських водосховищ - це модифікована неприродна екосистема, тому вона має ніші, у які пробираються чужинці. Цьому сприяють не тільки зміни клімату, але й люди, які свого часу, не розуміючи всієї небезпеки, намагалися збільшити рибопродуктивність і вселяли в Дніпро чужі види риб. Так підселили сріблястого карася з Азії, хоча він значно поступається золотому за смаковими та корисними якостями м’яса. Водночас переселенець, який має більш домінантні гени, дуже легко асимілював під себе та витіснив у Червону книгу нашого карася.


Сонячного окуня, як і будь-яку інвазійну рибу не варто відпускати. Фото: Юлія Коваленко


- На вашу думку, чи варто відпускати сонячного окуня, якщо він потрапить на гачок?


- Будь-яку інвазійну рибу не треба відпускати назад у воду. Ні сонячного окуня, ні амурського чебачка (якого випадково завезли разом із мальком білого амура та товстолобика), ні ротаня-головешку, ні сріблястого карася. Останнього, на мою думку, взагалі слід дозволити ловити у необмеженій кількості та у будь-який період. Адже сріблястий карась найбільш агресивний та небезпечний у водосховищах для наших аборигенних видів. Наразі він дуже активно складає харчову конкуренцію багатьом цінним промисловим видам риб. Чим більше стає сріблястого карася, тим менше лящів та коропів.


Крім того, у річці Прип’ять зараз з’явилося чимало прожерливих американських сомиків-кішок. Їх також необхідно вилучати з води й ні в якому разі не відпускати назад. Звичайно, це не зупинить розповсюдження інвазійних видів риб, але інших методів боротьби з ними не має.


Американські сомики розплодилися у річці Прип’ять. Фото з відкритих джерел


«Величезні желеподібні кулі, вагою до 6 кілограмів знайшли на мілководді»


- У Дніпрі щоліта помічають екзотичних прибульців: медуз, крабів та навіть кольчужних сомів з Амазонки. Як вони зазвичай до нас потрапляють і чи сприяє цьому глобальне потепління?


- Одразу зазначу, що медузи, яких помічають у Дніпрі, тільки у спекотне літо, - наші прісноводні жителі. Хоча є версія, що вона китайського походження. Втім, сьогодні ця медуза, яку науковці називають Craspedacusta sowerbii - космополітичний вид, який зустрічається у прісних водоймах на всіх континентах світу. Вона дрібна, сягає у розмірі не більше 2-3 сантиметрів.


Живе у двох іпостасях: переважно у вигляді маленьких поліпів, а коли температура води перевищує 26 градусів, перетворюється на медузу та розмножується. Вперше їх виявили наприкінці 1970-х років біля Трипільської ГЕС, а потім у ставку-охолоджувачі Чорнобильської атомної електростанції. І те, що про них небагато хто знає, пов’язане з тим, що поліпи живуть в обростаннях, які мало хто вивчає. Оскільки останні декілька років в Україні переважно спекотні літа, ці створіння стали більш помітними, але ніякої загрози вони не несуть.


Ротань-головешка, також відома як головешка амурська. Фото: Юрій Лещенко


Безумовно, зміна клімату впливає на розповсюдження у наших водоймах чужорідних теплолюбних видів риб і водяних безхребетних, тих же крабів. Останні для Дніпра - справжні екзоти, які потрапили до річки, скоріш за все, завдяки акваріумістам. Люблять у нас деякі заводити екзотичних створінь, а потім випускати набридлих улюбленців у водойми. Більшість з них гинуть з настанням морозів, але є чужинці, які добре адаптуються до холодів. Вони можуть потрапляти до наших водойм з днищ суден, що прийшли з далеких країв, а також з трюмів разом з водою, яку використовують як баласт та зливають, наприклад, у Дніпровсько-Бузький лиман.


А от мохуватка, яку ми вперше виявили та дослідили минулого року в Дніпрі, біля села Осещина Вишгородського району, потрапила до нас із дельти Дунаю скоріш за все на риболовецькому спорядженні. Її статобласти (зародки) своїми гачками дуже легко чіпляються за риболовні плетені шнури та неопреновий одяг.


- А це що за звір такий?


- Мохуватка чудова або Pectinatella magnifica - це колонія організмів, які утворюють величезні желеподібні кулі, вагою до 6 кілограмів. Минулого року люди знайшли ці дивні «кавуни» на мілководді під Києвом. Мохуватка родом із Північної Америки. У Європу вона потрапила з баластними водами наприкінці XIX століття, до речі, саме під час третьої пандемії чуми. В останні десятиріччя мохуватка активно розширює свій ареал, вторгаючись швидкими темпами на нові території.


Розвитку цього інвазійного виду сприяє помітне потепління клімату, маловоддя та зростання органічного забруднення води. Те, що мохуватка вперше дала помітний спалах чисельності у Дніпрі — дуже тривожний сигнал.


Пектінателла - колонія організмів, які утворюють величезні желеподібні кулі. Фото з відкритих джерел


«Водяний горіх розрісся до катастрофічних масштабів»


- Ваш інститут готував висновки для Міндовкілля щодо доцільності виключення водяного горіха (чиліма) з Червоної книги України. Однак низка екологів та науковців вважають, що ця реліктова рослина має залишатися під охороною, зокрема тому, що у її заростях гніздяться та харчуються рідкісні види птахів…


- Цей аргумент не витримує жодної критики. Птахи, які гніздяться у заростях водяного горіху, зокрема крячки білощокі так само добре себе почувають у будь-яких інших рослинах з плаваючим листям. Наприклад, у глечиках, які, до речі, активно витісняє чилім. До того ж не потрібні птахам такі величезні площі для гніздування, які займає сьогодні горіх на Дніпровських водосховищах. Він розрісся до катастрофічних масштабів.


Наприклад, наприкінці 1980-х років уся плавнева рослинність у Київському водосховищі займала площу близько 42 квадратних кілометрів. Зараз тільки один водяний горіх накриває суцільним зеленим килимом поверхню розміром 104 квадратних кілометри. До речі, чилім належить до таких видів рослин, які називають едифікаторами. Вони модифікують під себе довкілля, повільно захоплюючи все нові території. Унаслідок такої експансії зменшується проточність, відбувається замулення та скорочення площі водного дзеркала. Так, під заростями горіха вже повністю зникли окремі ділянки річки Ірпінь — правої притоки Дніпра.


Крім того, у нічний час, коли ця рослина активно споживає кисень та одночасно йде процес гниття, відбуваються літні замори риби. Також горіх виділяє фітонциди, щоб поруч не росли конкуренти. Через ці біологічно активні речовини та критично низький рівень кисню під заростями горіху практично ніколи не буває молоді риби. Уявіть, що 12-14 відсотків площі Київського водосховища стали просто недоступними для рибовідтворення.


Через водяний горіх риби стає менше. Фото: Київський рибоохоронний патруль


- Позбавлення водяного горіха охоронного статусу дозволяє боротися з цією рослиною. Але ж хто, як і за які кошти це буде робити?


- Водяний горіх - однорічна водяна рослина, тому боротися з нею дуже просто. Достатньо між двома катерами натягнути трос і збити розетки, щоб завадити плодам дозріти. Тому наступного року горіх уже не виросте. У такий спосіб «косити» рослину можуть, наприклад, промислові рибалки, які зацікавлені в її зменшені, бо не мають сьогодні доступу до своїх звичних територій через зарості.


До того ж колючі відростки горіха настільки сильно заплутуються у сітках, що вони дуже швидко псуються. Тому промисловим рибалкам вигідніше прогнати два катери з тросом і очистити акваторію для вилову риби, ніж чекати, коли заросте вся поверхня води.


Крім того, виключення чиліма з Червоної книги відкриває можливості щодо його комерційного використання. Адже плоди водяного горіха їстівні та містять безліч поживних речовин. У багатьох країнах із нього роблять крупи та борошно, з якого випікають хліб, готують солодощі або просто варять як картоплю. Використовують горіх і в медицині, а також як біодобавку до корму для худоби. Тобто, якщо хтось просто збиратиме горіх у комерційних цілях, його вже не буде переносити течія на нові території.


Виключення водяного горіха з каскаду водосховищ дасть можливість розвиватися рибному господарству та різного роду стартапам. Ця рослина раніше завжди зростала переважно на півдні Україні й запевняю, що її зникненню нічого не загрожує. Але сьогодні водяний горіх просто вбиває Київське та Канівське водосховища.


Нагадаємо, у березні Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів вилучило цю рослину з Червоної книги України.


Олександр ГАЛУХ, "Вечірній Київ"

развернуть

НЕАКТИВНАЯ ЩУКА: ЧЕМ ПРИВЛЕЧЬ ЕЕ ВНИМАНИЕ

НЕАКТИВНАЯ ЩУКА: ЧЕМ ПРИВЛЕЧЬ ЕЕ ВНИМАНИЕ Фото №1

В летний зной щука часто перестает проявлять активность и поймать ее на привычные (всегда работающие) приманки довольно проблематично. Все дело в летней жаре.


Несколько советов по ловле инертной (малоактивной) щуки


В солнечные дни, когда тучи на небе не предвидятся на водоём лучше попасть до восхода солнца, когда вода уже остыла за ночь не успела прогреться под утренними лучами. Не стоит ждать атаки на открытой воде, щука в большинстве случаев атакует жертву из засады. 


В большинстве случаев щука летом предпочтет охоте на открытой воде сидение в засаде, так что стоит найти на водоеме:


-заросли кувшинок, осоки, камыша, в которых есть «окна» чистой воды (или рядом наметился резкий перепад глубины) ;

-свалы на глубину - в таких местах вода всегда прохладнее, и щука предпочтет стоять там;

-тень от больших прибрежных деревьев или конструкций;

места недалеко от подводных ключей, источников с холодной водой.


Верный способ увеличить шансы в разы – усилить вибрацию приманки. Это дает возможность ощутить и заметить приманку на большем расстоянии и приготовиться к атаке заранее.


Подбирайте размер и окраску приманки исходя из особенностей места лова. Проводку блесен с вибрацией осуществляйте простой подтяжкой, но если приманка дает это сделать – допускается делать паузы в две, три секунды, что бы дать хищнику больше времени для атаки учитывая его некоторую заторможенность. Это имеет смысл, конечно, только при использовании воблеров.


Особенно летом в жару, становиться наиболее актуальной неспешная, равномерная проводка приманки.

Всем отличного рыбацкого настроя и позитива!

развернуть

Эти рыбки общаются с помощью электричества, но делают это так же, как люди

Эти рыбки общаются с помощью электричества, но делают это так же, как люди Фото №1

Общение в том или ином виде свойственно всем живым существам, только его форма у всех разнится. Например, африканские рыбки мормириды применяют для этого слабые электрические импульсы. Изучая данную способность, ученые обратили внимание на то, что рыбки-собеседники время от времени делают в своей речи целенаправленные паузы.


Эта пауза не означает конец предложения или окончание самого обращения, напротив, рыбки замолкали, чтобы привлечь внимание другой стороны к тому, что они «скажут» далее. Это практически полная аналогия с тем, как люди делают паузу, чтобы выделить важное слово или некий момент в своей речи. А самое интересное, что и у рыб, и у людей это связано со схожими механизмами работы мозга.


Так как мормириды обмениваются электрическими импульсами, их мозг в процессе диалога подвергается небольшим ударам тока. Изучая работу его клеток, ученые поняли, что после паузы мозг быстрее и активнее поддается стимуляции. Непрерывная «бомбардировка» импульсами-сообщениями вводит его в состояние постоянного возбуждения, из-за чего труднее выделять отдельные фрагменты сигналов. Поэтому пауза - отличный способ помочь собеседнику обратить на тебя внимание.


Мозг человека подвержен тому, что называется «синаптической депрессией», когда по мере повторения внешних сигналов синаптическая реакция на них становится все слабее. Например, в новой обстановке люди поначалу остро реагируют на постоянный незнакомый шум и суету, но затем привыкают и уже не замечают их. По этой же причине опытные лекторы или ораторы выстраивают речь так, чтобы она не звучала монотонно, не усыпляла слушателей, и специально делают выраженные паузы перед важными сообщениями.


Источник: Current Biology

развернуть

Аквакультура превращает биоразнообразие в единообразие вдоль побережья Китая

Аквакультура превращает биоразнообразие в единообразие вдоль побережья Китая Фото №1

Рыболовство и аквакультура привели к невероятному единообразию разнообразия двустворчатых моллюсков на более чем 18 000-километровом китайском побережье, сообщают биолог Хэ-Бо Пэн и его коллеги в выпуске журнала Diversity and Distributions ("Разнообразие и распространение") за этот месяц.


Климатические зоны


Пэн и его коллеги отобрали образцы двустворчатых моллюсков на 21 участке вдоль китайского побережья от города Дунляодао на тропическом юге до илистых отмелей Ялу-Цзян, более чем на 2000 км севернее и покрытых льдом в течение нескольких месяцев зимой. "На 19 из этих 21 участков доминировали коммерчески эксплуатируемые виды", - заметил Пэн. "Среди встречающихся в природе видов мы по-прежнему распознали естественный градиент с наибольшим разнообразием в тропиках и наименьшим разнообразием на севере. Однако одни и те же коммерчески эксплуатируемые виды были обнаружены во всех регионах, независимо от климатических условий. Кроме того, доминировали коммерческие виды. почти все сообщества илистого грунта."


Креветочный промысел


В настоящее время одним из доминирующих видов является Potamocorbula laevis. Пэн говорит: "В некоторых местах этот двустворчатый моллюск составлял 95% биомассы». Это не обязательно связано с выращиванием этого двустворчатого моллюска. «Интенсивный промысел креветок почти уничтожил естественного врага - мелких хрупких птенцов этого двустворчатого моллюска. Возможно, это отсутствие хищников теперь на руку P. laevis".


Нет худа без добра


Искоренение градиента биоразнообразия с юга на север и преобладание коммерчески эксплуатируемых видов двустворчатых моллюсков может быть замаскированным благословением для перелетных птиц вдоль китайского побережья. Пэн: "В местах, где сейчас много p. Laevis, перелетные птицы, такие как красные и большие сучки, находят много еды, когда они заправляются во время своих миграций между Австралией и тундровыми районами на северо-востоке России. Но более общий вопрос, поднятый это исследование показывает безмерность роли человеческой деятельности в определении биоразнообразия береговой линии. Там, где когда-то был сильный климатический градиент в биоразнообразии, сейчас аквакультура и рыболовство предпочитают единообразие."


Непрерывный отбор проб


"Это обширное исследование вдоль более чем 18 000 км китайского побережья основано на голландской традиции изучения илистых экосистем", - Теунис Пирсма, исследователь из NIOZ и пропагандист докторанта Пэн, профессора экологии глобального пролетного пути в Университете Гронингена, говорит. "Программы отбора проб, подобные SIBES в Голландском Ваттовом море, научили нас ценности широко распространенного и непрерывного отбора проб. В этом исследовании Хе-Бо Пэн еще раз демонстрирует ценность документирования бентоса в очень больших пространственных масштабах с помощью стратегий отбора проб, разработанных в Ваттовом море."


Источник: Royal Netherlands Institute for Sea Research

развернуть

Охоту гигантского глубоководного кальмара впервые удалось снять на видео

Охоту гигантского глубоководного кальмара впервые удалось снять на видео Фото №1

Изучение глубин Мирового океана и его обитателей продвигается куда медленнее, чем изучение далекого космоса, в силу объективных препятствий в виде полной темноты и огромного давления. Неудивительно, что некоторые новости с этого фронта науки приходят с запозданием. Ученые из Океанографического фонда (Испания) уже 16 лет применяют уникальную разработку для наблюдения за глубоководными гигантскими кальмарами и они поделились записанным видео.

 

Гигантские кальмары адаптированы для жизни на большой глубине, так что на поверхности моря они могут оказаться только в случае гибели. Огромные глаза этих беспозвоночных улавливают самые слабые отблески света в подводной тьме и прожектора глубоководных аппаратов их отпугивают. Ученым пришлось пойти на хитрость и создать робота-медузу, который мерцает синим светом, подобно медузе Atolla wyvillei. Это сигнал бедствия, он значит, что кто-то нападает на медузу – и кальмар, вероятно, захочет съесть этого хищника, потому что сама медуза ему неинтересна.


Поиски кальмаров велись в Мексиканском заливе, на глубинах от 557 до 950 м, а также на Багамах, в проливе Эксума. В 2004-2005 гг. были зафиксированы атаки не очень больших кальмаров Promachoteuthis sloani, с длиной мантии 0,5-1 м (щупальца в несколько раз длиннее). Удача по-настоящему улыбнулась в 2019-м, когда на приманку клюнул Architeuthis dux, с длиной мантии 1,7 м, который и запечатлен на видео.



Исследования испанских ученых показали, что гигантские кальмары – активные охотники, они преследуют и изучают жертву, а не нападают из засады. Запах им безразличен, основным фактором является свет, но вот какой именно, пока что вопрос дискуссионный. Сейчас разрабатываются новые роботы, которые и позволят провести эксперименты, чтобы понять, как лучше привлекать кальмаров, чтобы их изучить.


Источник: Deep Sea Research Part I: Oceanographic Research Papers

развернуть
Показать еще
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!